МІЖ ДОРОСЛІСТЮ Й ДИТИНСТВОМ НІ КАЗОК, АНІ МОСТІВ, ТА ЛИШАЮТЬСЯ НА ПАМ’ЯТЬ СПОГАДИ ШКІЛЬНИХ РОКІВ

Хоч і давно відлунав прощальний шкільний дзвінок у житті кожного з нас, а шкільні роки, які ніби мить проминули, ніколи не забути. Згадаймо, як ми мріяли скоріше стати дорослими, аби мати таку омріяну можливість самостійно розпоряджатися власним часом, займатися виключно улюбленими справами і нікому не звітувати де був, що робив…
Минули роки. Зрозуміло, що більшість наших юнацьких уподобань і прагнень були наївні, безхитрісні та нездійснені. Проте, зізнаймось, що з роками, у подумах, ми все частіше мандруємо у своє минуле. І залюбки віддали б навіть рік «вільного» дорослого життя за декілька днів, знову проведених за шкільною партою у колі друзів, під спостережливими поглядами вимогливих вчителів.
Зустрічі зі шкільними друзями та вчителями не назвати ніяк інакше, ніж щасливою мандрівкою у шкільні роки. Ось тільки з роками все рідше вони відбуваються у широкому колі. Хтось саме у цей час перебуває далеко за кордоном. А хтось не зміг потрапити на зустріч випускників через раптову хворобу власних дітей або банальні вимоги роботи. Все рідше ми маємо нагоду побачити один одного. І тим цінніше для нас стає кожна шкільна зустріч.